Фото. На фото видно клубок дротів.  Якщо придивитися уважніше, то можна помітити, що окремі дроти підключені до блоку управління без оригінального штекера. Встановлення додаткового пристрою в цьому автомобілі призвело до появи повідомлень про помилки.

Давно минули ті часи, коли можна було легко модифікувати електричні системи автомобіля за власним бажанням. Підключалося альтернативне обладнання, таке як сигналізація, електросклопідйомники, електрозамки або додаткові фари. Сьогодні, перш ніж встановити додаткове обладнання, слід обміркувати, що можна підключити і як запрограмувати нові пристрої.

Ми тестуємо підключенні пристрої зі сканером на колінах, щоб з'ясувати, як відреагують контролери. Ми спостерігаємо, чи не викликають вони помилок, чи не втручаються в роботу іншого обладнання. Таким чином ми вчимося і набуваємо досвіду, але це збільшує час виконання послуги, а отже, збільшує вартість нашої роботи. Також варто робити нотатки, а не сподіватися, що через кілька місяців ми все згадаємо.

В автомобілі ми маємо десяток (іноді навіть кілька десятків) контролерів, які працюють у своїх функціональних системах. Системи пов'язані між собою комунікаційними мережами, тому параметри, що передаються через ці мережі, знаходяться у нас як би на відстані витягнутої руки. Під функціональною системою ми розуміємо набір компонентів, що виконують певне завдання, наприклад, система кондиціонування або управління люком.

Додаючи до системи нові компоненти, наприклад, освітлення, ми втручаємося в її структуру. Тут є парадокс: підключення додаткових пристроїв зазвичай відразу виявляється блоком управління, тоді як додавання нових компонентів до комунікаційних мереж часто не помічається. Звичайно, це не є правилом, але це варто розуміти. Коли ми підключаємо додатковий пристрій до комунікаційної мережі, нас цікавить лише зчитування інформації.  Ми не вносимо ніяких особливих змін, а лише переглядаємо певні дані, доступні в конкретній мережі у вигляді потоку бітів, наприклад, встановлюємо автосигналізацію і підключаємося до цифрової мережі. Сигналізація зчитує інформацію про закриття автомобіля, відкриття вікон або наявність ключа в замку запалювання. Замість підключення багатьох кабелів до різних систем ми отримуємо інформацію з одного місця - цифрової мережі.

Це лише приклад, щоб було легше зрозуміти, як працюють електричні системи в автомобілі і як приєднувати до них нові компоненти. Звичайно, є сигналізації, які після встановлення ми можемо запрограмувати навіть на блокування запуску двигуна або ввімкнення заводської сигналізації. Тоді пристрій є не лише пасивним приймачем, а й активним відправником повідомлень у мережу. Такі зміни вимагають відправлення повідомлень основним центральним контролерам, і це робиться шляхом програмування (прописування) пристрою у відповідну мережу.

Однак ми зазвичай не працюємо з сигналізаціями, які стають ІТ-вузлами з тими ж правами, що й оригінальні контролери, встановлені в автомобілі. З більшістю встановлених сигналізацій ми не зв'язуємося через роз'єм EOBD, а вставляємо штекер безпосередньо в сигналізацію і в ноутбук, з яким встановлюємо зв'язок і виконуємо налаштування сигналізації, але тільки сигналізації. Сигналізація підключена до мережі, але таємно, так би мовити. Правда, тенденція розвитку така, що повинна прописуватися в комп'ютерній системі на рівні центральних контролерів автомобіля, але тоді така сигналізація повинна мати можливість відправляти інформацію в мережу. Те ж саме стосується й інших компонентів, таких як контролери фаркопів або датчики і камери заднього ходу. Повноцінними контролерами стають додаткові пристрої, розроблені для конкретної марки автомобіля. Після завершення встановлення нового пристрою ми повідомляємо центральні контролери про додаткове обладнання. Цей процес називається налаштуванням мережі.

Слід згадати кроки, яких слід дотримуватися при заміні центрального контролера. Якщо ми купили контролер, знятий з іншого автомобіля, то потрібно не тільки вписати іммобілайзер, але і налаштувати його, тобто повідомити, які контролери встановлені в автомобілі. Треба пам'ятати, що перед заміною контролера потрібно собі записати (або сфотографувати),  чим оснащена модель автомобіля, щоб потім легко, не замислюючись, провести налаштування.

Наступним кроком є використання електричної системи при встановленні додаткового обладнання. Найпростіший приклад - підключення денних ходових вогнів. Їх контролер повинен мати інформацію про запуск автомобіля, тобто шукаємо плюс, який з'являється при вмиканні запалювання. Коли ви знайдете такий провід, підключіться до нього та приєднайте до нового пристрою. У цьому немає нічого поганого, якщо ми знаємо, куди ведуть ці дроти. Може виявитися, що споживання навіть невеликої кількості енергії порушить правильну роботу і система видасть помилку. Це не обов'язково станеться відразу , помилка може з'явитися і під час руху. І саме це явище потребує пояснення.

У нас є певний приймач, на який, з одного боку, подається напруга при вмиканні запалювання, а з іншого - надходить керуючий сигнал. Цей приймач може працювати лише за певних умов, наприклад, при розгоні автомобіля. Тоді з боку сигналу надходить негативна напруга у вигляді ШІМ-сигналу, або так званих прямокутних імпульсів. У цей момент контролер, посилаючи сигнал, вимірює вхідний струм. Коли ми підключаємо додаткове навантаження і, наприклад, денні ходові вогні змінюють контрольований струм, контролер, який посилає сигнал, виявляє це як помилку (несправність приймача). Електронні схеми, а точніше інтегральні схеми, стають все більш чутливими до різного роду збурень у протіканні струму. Все більше і більше процесів контролюються таким чином, щоб системи самодіагностики виявляли навіть найменші несправності. З досвіду ми знаємо, що ослаблені контакти в штекерах часто є причиною помилок. Зміна опору на один Ом змушує контролери сповіщати про несправність. Тому природно, що все, що ми робимо в електричній системі, буде помічено контролерами. Це може статися відразу або може бути виявлено лише під час роботи приймача.

Наостанок, короткий підсумок. Додаткове електрообладнання автомобіля проходить еволюцію від пристроїв, невидимих для інших контролерів, до повноцінних IT-вузлів. Такі пристрої повинні бути запрограмовані для даного  автомобіля, і навпаки - автомобіль, тобто контролери, повинні бути повідомлені про новий елемент. Необхідно ретельно розглянути споживання електроенергії в електричній системі, і перевірити, чи прийме вона таку модифікацію. Ці міркування повинні допомогти при встановленні додаткового обладнання.

 С. Слупський